 | Критовики vs Смешеры
Я бачив дивний сон. Немов передо мною
Безмірна, та пуста, і дика площина,
І я, у чорних обладунках, стою
Під Колізея височенною стіною,
А далі тисячі таких самих, як я.
У кождого чоло життя і жаль порили,
І в оці кожного горить пекельний жар,
І руки в кожного мечі, мов гадь, обвили,
І щити кожного списи ворожі вкрили,
Бо давить жага бою всіх, як той тягар.
У кождого в руках тяжкий залізний молот,
І голос сильний нам згори, як грім, гримить:
"У бій, раби! Нехай ні жар, ні холод
Не спинить вас! Зносіть і труд, і спрагу, й голод,
Бо вам призначено один одного вбить."
І всі ми, як один, підняли вгору руки,
І тисячі мечів назустріч нам пішло,
І в тисячні боки розприскалися штуки
Та відривки щитів; ми з силою розпуки
Раз по раз гримали о кам'яне чоло.
Мов водопаду рев - то битви гук кривавий,
Так наші молоти гриміли раз у раз;
І п'ядь за п'ядею ми місця здобували;
Хоч не одного вороги там клали,
Ми далі йшли, ніщо не спинювало нас.
Та слави людської зовсім ми не бажали,
Бо не герої ми і не богатирі.
Ні, ми невольники, хоч добровільно взяли
У руки зброю. Арени ми рабами стали:
В шаленій і несамовитій грі.
by Ivan Franko "Kamenyari" |
0
0
