Скучаем !
[Г]оворят, он был сказочным странником,
[Л]егкой поступью мерял миры.
[Ю]жный ветер его был посланником,
[К] нему звери тянулись, цветы...
[Г]оворят, он исчез в полноление,
[Л]ишь оставив невидимый след,
[Ю]жный ветер разнес весть безумную -
[К]огда странник ушел - мир померк!
[Г]оворят, его тень среди нас живет,
[Л]ьёт вновь дождь и в его пелене
[Ю]велирной рукою рисованный
[К]аждый раз слышен странника смех.
(c) Танцующая Тень. Спасибо, дорога сестричка;)
Ще не вмерла України, ні слава, ні воля,
Ще нам, браття українці, усміхнеться доля.
Згинуть наші вороженьки, як роса на сонці,
Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці.
Душу й тіло ми положим за нашу свободу,
І покажем, що ми, браття, КОЗАЦЬКОГО роду.
Станем, браття, в бій кривавий від Сяну до Дону,
В ріднім краю панувати не дамо нікому;
Чорне море ще всміхнеться, дід Дніпро зрадіє,
Ще у нашій Україні доленька наспіє.
Душу й тіло ми положим за нашу свободу,
І покажем, що ми, браття, КОЗАЦЬКОГО роду.
А завзяття, праця щира свого ще докаже,
Ще ся волі в Україні піснь гучна розляже,
За Карпати відоб'ється, згомонить степами,
України слава стане поміж ворогами.
Душу й тіло ми положим за нашу свободу,
І покажем, що ми, браття, КОЗАЦЬКОГО роду.